Парох церкви св. Апостолів Петра і Павла в с. Станово Мукачівського р-ну. Народився 21 травня 1903 р., в сім'ї греко-католицького священика Євгена Азарія та Єлизавети Медвецької, в м. Туртеребеш (Румунія). Коли здобув початкову освіту у рідному селі, батьки в 1906 році віддали хлопця для продовження навчання до Ужгородської гімназії, яку закінчив у 1914 році[1]. Юнак, відчуваючи покликання до духовного життя, продовжив навчання в Ужгородській духовній семінарії. Після закінчення семінарії з дозволу єпископа Мукачівської єпархії переїжджає за сімейними обставинами на Пряшівщину. 12 липня 1928 р. під час храмового свята Петра і Павла в с. Лубовці (Пряшівщина) єпископ Пряшівської єпархії Павло Гойдич висвятив Андрія Азарія на священика[2]. До 1939 р. працює священиком у Пряшівській єпархії: один рік був парохом в с. Медвеже, а з 1929-го по 1939-й рр. — парохом у с. Гавай. У 1939 р. єпископ Мукачівської єпархії Олександр Стойка приймає його у свою єпархію і призначає парохом в с. Березово Хустського р-ну. 1941-1946 рр. — парох в с. Драгово Хустського р-ну. Апостольський адміністратор Мукачівської єпархії, єпископ Гайдудорозький Микола Дудаш призначає о. Андрія намісником (деканом) Тереблянського деканату. В 1946 р. єпископ Теодор Ромжа призначає о. Андрія парохом в с. Станово, але тут він не встиг ще й познайомитися з вірниками, як репресивні органи радянської влади 24 липня 1946 р. заарештовують його, а 24 вересня 1946 р. засуджують на 6 років позбавлення волі з позбавленням прав на 5 років і конфіскацією майна. Після суду отця відправили в табори ГУЛАГу (Карелія), де його праця використовувалася на лісорозробках в Медвежегорську, а пізніше — на різних будівництвах. Там захворів важкою формою туберкульозу. Своє незаслужене покарання відбув, звільнили його 8 липня 1952 р., у 1952-1953 рр. лікувався у Львівській клінічній лікарні. У 1953 р. зі Львова йому було дозволено повернутися додому в Мукачево, де жив на утриманні дружини. Через придбану в таборах ГУЛАГу важку хворобу о. Андрій 18 січня 1957 р. на 54-му році життя і 26-му році свого душпастирства помер у м. Мукачево. Згідно зы ст. 1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о. Андрія Азарія реабілітовано 19 серпня 1991 р.
Дружина о. Андрія Азарія, Марія Копчик (прийомна дочка священика Михайловича Михайла з Пряшівської єпархії) 5 червня 1928 року вийшла заміж за богослова, майбутнього священика Азарій Андрія. У сім’ї народилося шестеро дітей, але двоє їз них ще в дитячих роках померли. Після арешту чоловіка змушена була покинути село і переселилася з дітьми в м. Мукачево, де й проживала до повернення чоловіка з таборів ГУЛАГу. Після повернення чоловіка додому, доглядала і утримувала його. Померла в липні 1982 р. у м. Мукачево.
Немає коментарів:
Дописати коментар